Активізація
розумової та пізнавальної діяльності учнів на уроках математики, та
позаурочній роботі
Зміст
Вступ
1.1 Аналіз
психолого-педагогічної та методологічної літератури з проблеми дослідження
1.2 Форми і методи роботи з учнями з метою
активізації розумової діяльності
Розділ 2. Опис
власного досвіду роботи по активізації
розумової та пізнавальної діяльності учнів при вивченні математики
2.1
Урок, як основна форма навчальної та пізнавальної
діяльності учнів
2.2
Оснащення кабінету – важливий аспект для навчання учнів
математики
2.3
Позаурочна робота – невід’ємна частина процесу
вивчення математики
2.4
Методична робота та самоосвіта викладача – важлива умова
удосконалення майстерності педагога.
Висновки
Список використаних
джерел
Додатки
Вступ
Важливою проблемою сьогодні залишається питання
урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності
учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші
джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку
пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Зрозуміло, що
персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху
у велику науку: не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися
здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним
наближенням до запитів і можливостей учня.
Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і
нецікавим, тому завдання викладача - зацікавити їх. Це можна зробити за
допомогою інформаційних технологій, науково-популярних фільмів, Інтернету, а
також за допомогою дидактичних ігор. За Ф. Діствергом, будь-який метод поганий,
якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому
самодіяльність.
З урахуванням соціокультурних вимог сьогодення освіта
повинна мати гуманістичне, особистісно-орієнтоване спрямування, унаслідок чого
знання, уміння й навички перетворюються із мети навчання в засоби розвитку
пізнавальних і особистісних якостей учнів. Учень не може засвоїти навчальний
матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового
напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Тому все більшого
значення набуває орієнтація навчання на різнобічний розвиток учнів.
Значним вкладом в педагогічну і психологічну науку є
дослідження В.В.Давидова, П.Я. Гальперіна, Л.В. Занкова, Д.Б. Ельконіна, що
виявили можливості значного підвищення активності учнів у
навчально-пізнавальній діяльності.
Нові технології навчання, виховання та розвитку учнів
мають забезпечувати не лише достатній рівень теоретичної і практичної
підготовки учнів, а й методологічну переорієнтацію освіти на особистість,
пріоритет соціально-мотиваційних чинників у процесі навчання, а також створювати
умови для досягнення кожним учнем заданого рівня знань, навичок і умінь.
У виборі шляхів оновлення національної школи основним
слід вважати реальне усвідомлення особистості учня як головної мети
навчально-виховної діяльності, переорієнтація на розвиток дарувань, здібностей,
формування характеру, мотивів поведінки, засвоєння моральних норм, визнання
пріоритетів загальнолюдської культури, національного відродження.
Отож, поряд із озброєнням учнів певною сумою знань, умінь
і навичок, важливого значення набуває навчання їх методам творчої, розумової і
практичної діяльності, методам і прийомам пізнання, оскільки в наш час сфера
діяльності людини незмірно зросла.
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи активізації
пізнавальної діяльності учнів
1.1 Аналіз психолого-педагогічної та методологічної літератури
з проблеми дослідження
Провідна ідея в педагогічній і методичній практиці —
максимально розкрити перед учнем спектр застосування математичних
знань, передати своє захоплення предметами вихованцям. Саме в цьому аспекті ми
розуміємо один із принципів дидактики в навчанні математики , а саме:
принцип свідомості, активності й самостійності
Цей принцип полягає в цілеспрямованому, активному
сприйманні явищ, що вивчаються, їх осмисленні, творчій переробці й
застосуванні. Реалізація цього принципу має на меті виконання таких умов:
а) відповідність пізнавальної діяльності учнів
закономірностям процесу навчання;
б) пізнавальна активність учнів у процесі навчання;
в) осмислення учнями процесу навчання;
г) оволодіння учнями прийомами розумової діяльності в
процесі пізнання нового.
Активність є дієвий стан учня, який характеризується
прагненням до навчання, напругою і проявом волі в процесі оволодіння знаннями.
Тому активність учнів і називають пізнавальною активністю.
Загальний смисл вимоги активної навчально-пізнавальної
діяльності учнів полягає в тому, що ця вимога має два аспекти: внутрішній
(психолого-педагогічний) і зовнішній (організаційний).
Внутрішній аспект активної навчальної діяльності учнів
полягає в тому, що вона визначається такими компонентами, як інтерес до
навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність,
напруження фізичних і розумових сил для розв'язання поставленої пізнавальної
задачі. Розвиток цих компонентів і складає необхідну умову організації активної
навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Зовнішній аспект активної навчальної діяльності учнів
полягає в тому, що до цієї діяльності необхідно залучити всіх учнів даної групи
і кожного з них.
Основною методологічною концепцією педагогічної
психології є положення про те, що особистість формується лише в процесі
активної діяльності. Формування особистості можна і слід відповідно спрямувати.
Важливим засобом є керування дорослих діяльністю дітей або - в широкому
розумінні - організація всього їхнього життя й активного спілкування.
Вчені стверджують, що з погляду активізації пізнавальної
діяльності, розумових здібностей і підвищення якості знань найкращим способом є
цілком самостійне добування знань на основі пошуку і дослідження. Хоч в
пізнанні не можна обійтись без репродуктивної діяльності.
Найбільш яскраво питання самостійного мислення, творчості
і активності розроблялись в епоху Відродження педагогами-гуманістами Еразмом
Роттердамським, Вітторіно да Фельтре, Франсуа Рабле, Томасом Мором. Пізніше -
Ян Амос Коменський у «Великій дидактиці» писав: «Яке б заняття не починати,
перш за все треба викликати в учнів любов до нього, довести особливість цього
предмета, його користь, приємність і що тільки можливо великий вчений
пов'язував рішення цієї проблеми з процесом навчання і виховання, особистістю викладача,
його підготовкою, якістю підручника, умінням ним користуватись. Я.А. Коменський
впритул підійшов до ідеї формування в учнів творчого мислення, завдяки якому
учень був би здатний до самостійного відкриття, творчості.
В епоху становлення і розвитку капіталізму
західноєвропейська педагогічна думка продовжує розробляти проблему навчання
учнів, прийомів свідомого й осмисленого сприймання і запам'ятовування знань,
способів застосування їх на практиці (Г. Песталоцці, І.Ф. Гербарт), формування
навичок інтелектуальної праці (Ж. Руссо, Д. Дідро, К. Гельвецій), деяких
прийомів творчості, еврістики (А. Дістервег).
Серед українських вчених XVIII століття можна назвати
Стефана Яворського, який в своїх творах закликав людину де активної розумової
Діяльності, саме таким чином він намагався читати курс психології в
Києво-Могилянській академії, а пізніше - в Московській
слов'яно-греко-латинській академії.
Цінні, на наш погляд, думки щодо активізації розумової
діяльності учня висказав великий український поет і філософ, педагог і художник
Т.Г. Шевченко. Критикуючи сучасну йому школу, де учні зубрять незрозумілі
церковнослов'янські книги, ці безкінечні «тму-мну», Шевченко мріяв про нову
школу в новому суспільстві, яка б давала дітям глибокі знання, викликала
інтерес до навчання, бажання навчитись. А для цього потрібні ще й хороші
підручники, вважав педагог і створив один такий – «Букварь южнорусский», мріяв
написати ще серію книжок для школи
Цінні розробки в контексті нашої проблеми є у А.С.
Макаренка. Він стверджував, що для хорошої школи перш за все повинні бути
науково організована система усіх впливів. В роботі А.С. Макаренко така система
забезпечувала у вихованців жагу до навчання, як висловлювався сам педагог. В
лекціях для батьків вчений розкриває деякі методичні прийоми активізації
пізнавальної діяльності: підказку, що викликає здогадку, постановку цікавого
запитання, введення нового факту, розглядання ілюстрацій, що викликають
запитання, пробуджують інтерес до уточнень, пошуку залежностей і причин. Саме
так вдавалось педагогу працювати в своїх незвичайних навчальних закладах
О.Я. Савченко досить фундаментально розробила шляхи
формування загально-навчальних умінь і навичок. Вона відмічає, що процес
пізнавальної діяльності іде таким шляхом: прийняття мети - відбір засобів її
досягнення - виконавські дії - контроль і оцінка результатів. Вчена вважає, що
найголовніше - навчити учнів міркувати і дедуктивно (теза, розвиток, доведення
чи спростування), і індуктивно (факти, аналіз і синтез, висновок). Ядро
навчання - індивідуальна мислительна діяльність учня. Це той самий процес, до
якого багато вчителів спонукають учня коротким словом: «Думай!». Наказуючи учневі
думати, мало хто з вчителів уявляє повною мірою, що в цей напружений момент
йому треба досить швидко і безпомилково на очах усього класу виконати різні
мислительні операції, серед багатьох способів вибрати один. Це важка робота.
Треба цілеспрямовано керувати цим процесом. Ряд педагогів і психологів
розробляли проблему рівнів розвитку інтересу до навчання. Так, Г.І. Щукіна
вважає, що за основу слід взяти активність і самостійність учнів, бажання
перебороти будь-які труднощі (високий рівень - висока активність, самостійна
робота протікає із захопленням, бажання перебороти труднощі у складних
завданнях; середній рівень - пізнавальна активність викликається за допомогою
стимулювання викладача, ситуативне виконання самостійної роботи, труднощі долає
з допомогою викладача; низький рівень - пізнавальна інертність, мінімальна
самостійність, бездіяльність при затрудненнях.
Повноцінна навчально-пізнавальна діяльність містить три
складові: орієнтувальну, виконавчу, контрольну. Контроль відіграє важливе
навчальне, розвивальне і виховне значення. Він дозволяє виявити повноту,
глибину, свідомість і міцність знань на різних етапах навчання, сприяє
корекції, управлінню і самоуправлінню процесом навчання, спонукає учнів до
активної розумової діяльності, сприяє виробленню свідомого їх ставлення до
систематичної навчальної праці. Це залежить як від індивідуальних особливостей
учнів, так і від об'єктивно існуючих умов (змісту навчального матеріалу, логіки
предмета математики , закономірностей навчального процесу,
гносеологічних основ учіння тощо).
Рушійною силою процесу пізнання є внутрішні
суперечності між завданнями, які ускладнюються, і вимогами до навчання та
наявними можливостями учня, Розвиток процесу навчання математики є
поступовим, еволюційним, у ньому неперервне поєднуються протилежні процеси:
суто логічні міркування: уява, інтуїція, чуттєво-наочне, конкретне і
абстрактне, індуктивні і дедуктивні матеріали, змістовні і формалізовані.
Найбільш поширеною суперечністю навчально-пізнавальної діяльності є
суперечність між особистим досвідом учня і елементами наукових знань з
математики та , які він набуває.
Необхідною умовою активізації
навчально-пізнавальної діяльності учнів є систематичне і цілеспрямоване
виховання їх в процесі навчання математики прийомами розумової і навчальної
діяльності. Ці прийоми різноманітні як за змістом, так і за функціями та джерелами
їх оволодіння. Одні повідомляє викладач, інші учні знаходять і опановують
самостійно, застосовують при виконанні певних навчальних завдань.
Нарешті, принцип індивідуалізації і
диференціації як один з провідних принципів розвивального навчання, створює сприятливі
умови для активізації знань учнів. У вирішенні проблеми дослідження важливим
чинником є взаємозв'язок різних видів навчальної діяльності для її активізації,
що допомагає розкриттю потеніційних можливостей кожного учня.
Отже, аналіз психолого-педагогічної та
методологічної літератури свідчить, що багато вітчизняних і зарубіжних
педагогів займалися проблемою активізації навчально-пізнавальної активності учнів
на уроці. Дослідження практиків показали, що потрібно ураховувати чинники, що
гальмують розвиток навчально-пізнавальної діяльності учнів. Запобігати
перевантаженню розумових сил або тривалої одноманітності навчальної праці,
необ’єктивного зниження оцінки під час виконання ними завдань.
1.2 Форми і методи роботи
з учнями з метою активізації розумової та пізнавальної діяльності
В навчальному процесі у ліцеї застосовуються різноманітні
методи, технології та педагогічні прийоми стимулювання пізнавальної діяльності
учнів. Зокрема, традиційні та інноваційні, пасивні, активні та інтерактивні
методи. До традиційних форм навчальної роботи належать пасивні та активні
методи.
У навчальному процесі активність учнів проявляється не лише
в роботі думки, а й у практичній діяльності, в позакласній — позаурочній
роботі, в напруженні волі, а також в емоційних переживаннях.
Розумова активність учнів у процесі навчання математики
та має особливе значення в формуванні понять, осмисленні їх, практичному
застосуванні й, особливо, в умінні самостійно оперувати цими поняттями. Тому
доцільно розглянути методи й форми роботи для реалізації цілей. В першу чергу
це:
1. Груповий метод під час розв'язування задач. Робота в
парах.
2. Різні форми роботи з книгою.
3. Застосування різних видів заохочень.
4. Самостійні роботи із застосуванням аналогій,
порівнянь, карток-інструкцій і консультацій.
5. Використання на уроках елементів історизму, зацікавленості
(уроки-казки, уроки-подорожі, уроки-кросворди і т.д.).
6. Використання проблемних ситуацій.
7. Виклад матеріалу блоками.
8. Наочність, доступність, оригінальність розв'язань
різними способами, самостійність в одержанні знань, вибір методу розв'язування
задачі, зв'язок науки з практикою, анкетування, тестування.
9.Спостереження за мовою, рецензування за схемою .
Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності можуть
бути здійснені тільки з допомогою умілого поєднання фронтальної, групової,
індивідуальної роботи учнів, а також за допомогою сучасних засобів
індивідуального навчання. Такими засобами є дидактичні матеріали з друкованою
основою, карточки-інструкції, карточки-зразки, засоби програмованого контролю і
т.д.
Завдання викладача полягає в тому, щоб поряд з вивченням
понятійного апарату даної теорії постійно демонструвались прийоми і способи
пізнавальної діяльності.
За своєю формою прийоми і способи діяльності описуються:
а) алгоритмічними приписами, алгоритмічними схемами,
блок-схемами;
б) правилами і законами логіки.
В процесі своєї діяльності учень користується готовими
алгоритмічними приписами, правилами і законами або самостійно їх складає. У
першому випадку ним здійснюється репродуктивна, а у другому - продуктивна
діяльність.
Для активізації навчальної діяльності учнів при
розв'язуванні задач корисний також розгляд кількох задач з недостатніми даними
або переозначених.
Перш ніж реалізувати набуті знання через призму власної
творчості, вивчаю передовий педагогічний досвід з цього питання.
Провідні ідеї її творчого підходу до праці такі:
зацікавлення учнів навчальним матеріалом і процесом оволодіння ним та
раціоналізація навчальної діяльності учнів. Насамперед потрібно звертати увагу
на розвиток пізнавального інтересу учнів. Ця особиста риса проявляється у
вигляді допитливості, активності, цілеспрямованості.
Для правильної організації роботи по формуванню в учнів
пізнавального інтересу за допомогою прогностичних методів - виявляти «за» і
«проти», які впливають на цей процес. Маючи такі дані, будувати свою роботу
так, щоб знімаючи негативні фактори, цілеспрямовано формувати у учнів
пізнавальний інтерес. При цьому потрібно намагатися оптимально поєднувати
методи як суб'єктивного характеру, так і об'єктивного. Суб'єктивний шлях організації
навчальної діяльності - це методи переконання, пояснення, інформування.
Об'єктивний - створення умов, у яких в учня виникли б мотиви до навчальної
діяльності, щоб він почав діяти. нього інтерес, задоволення, радість, азарт, то
можна сподіватися, що в учня поступово виникне потреба в такій діяльності, а ,
значить формується стійкий пізнавальний інтерес до неї.
Однією з форм, що активно запроваджується вчителями
математики в навчальний процес, є нетрадиційні уроки. Так називають уроки, що не вкладаються в
рамки традиційної методики навчання, на яких учитель дотримується стандартної
структури, методів і прийомів навчання. Нетрадиційний урок — це передусім
творчість, самобутність і навіть мистецтво вчителя. Такий урок може максимально
стимулювати пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів,
їх інтерес до навчання.
Розрізняють такі види нетрадиційних уроків: інтегровані,
міжпредметні, театралізовані, ігрові, з різновіковим складом учнів та ін.
Загалом, за формою організації нетрадиційні уроки бувають такі: урок-лекція, урок-практикум,
урок-семінар, урок-залік, урок-КВК, урок-подорож, урок-гра «Математичний бій»,
урок-гра «Брейн-ринг», урок-аукціон, біт-урок, урок-вікторина, бінарний урок,
тощо. Технологія та конкрекретні
розробки нетрадиційних уроків мають важливе значення.
Вступні лекції доцільно провести на початку вивчення
курсів планіметрії та стереометрії. Учитель має можливість широко розкрити мету
і завдання курсу, його практичне значення, історію питань, що зацікавить учнів
і активізує їх навчально-пізнавальну діяльність.
Інакше може бути побудована лекція в кінці
вивчення теми, її основна мета - систематизувати та узагальнити набуті знання й
уміння учнів. Головне завдання учителя-лектора у цьому випадку – повторити
вивчений матеріал, показати зв'язок між окремими фактами, згрупувавши їх
навколо основних ідей та понять. Успіх уроку-лекції значною мірою залежить від
педагогічної майстерності викладача. Щоб протягом усього уроку-лекції
підтримувати інтерес учнів до вивчення матеріалу, потрібно добре володіти
загальними та спеціальними методами і прийомами навчання. Вчасно створена
проблемна ситуація, поставлене запитання чи завдання, наведене порівняння чи
контрприклад, багата мова виладача, його настрій тощо допомагають забезпечити
досягнення мети уроку-лекції.
Урок-лабораторна робота. Такі уроки є однією з форм
організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів. Вони дають
можливість учням більш повно і свідомо з'ясувати математичні залежності між
величинами, знайти певні закономірності, удосконалити навички вимірювань і
обчислень, роботи з таблицями, графіками, діаграмами тощо. Завдання
лабораторної роботи викладач записує на дошці або використовує графопроектор.
Зміст завдань має бути зрозумілим, стислим і вичерпним. Робота може складатися
з обов'язкової і додаткової частин. Під час виконання завдань учні записують у
зошитах тему, мету і результати виконання роботи.
Урок-аукціон
«Товаром» на уроці-аукціоні є знання учнів. «Товар» на
аукціоні - це «лот», продавець – «купець». Ведучим на такому уроці краще бути викладачеві.
Оцінку відповідей учнів дають «купці», тому вони повинні бути дуже добре
підготовленими до виконання своїх обов'язків. Перед уроком розставляють столи в
аудиторії, а на початку уроку ведучий оголошує відкриття аукціону, представляє
«купців», «банкірів», «президентів акціонерних товариств». Потім «акціонерні
товариства» представляють свої емблеми й девізи.
Уроки «мозкової атаки»
Такого типу уроки проводять після завершення теми чи
розділу. Зміст цього методу – в тому, щоб за мінімум хвилин дати максимум ідей.
У кінці уроку здійснюють відбір кращих ідей і оцінку цих
ідей, дають рекомендації до запровадження, підводять підсумки.
Емоційному настрою і співробітництву на уроці сприяють
стимулюючі репліки викладача: «Правильно, молодці», «Оцінимо відповідь разом»,
«Давайте поміркуємо». Ці звернення до учнів створюють атмосферу
співробітництва. Колективна робота створює ту творчу лабораторію, в якій кожний
учень виступає як дослідник, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи учителя як
консультанта.
Бінарний урок
Такий урок часто називають інтегрованим. Головна перевага
бінарного уроку полягає у можливості створити в учнів систему знань, допомогти
уявити взаємозв'язок предметів і таким чином підвищити рівень знань учнів.
Бінарні уроки вимагають активної діяльності кожного учня, тому клас необхідно
готувати до їх проведення: запропонувати літературу з теми уроку, порадити
узагальнити практичний досвід, придивитись до конкретного явища.
І сьогодні освіта не може бути вдосконалена без
принципового переосмислення ролі викладача у навчально-виховному процесі. Викладач
нині повинен навчатися управляти діяльністю як усього колективу учнів, так і
кожного окремого учня, проте це неможливо в межах традиційного уявлення про
педагогічний процес. Кращі викладачі завжди ведуть пошук, використовують
активні методи навчання: роботу в малих групах бригадах, парах. Кожний викладач
бере на озброєння все найкраще. Використовують технічні засоби навчання,
вводять опорні сигнали, роботу асистентів, збільшують час самостійної роботи на
уроці.
Отже, найважливішою умовою активізації
навчально-пізнавальної діяльності є забезпечення мотивації навчання, яка
підвищує інтерес учнів до знань, викликає наполегливість, сприяє засвоєнню
нових знань, прагненню досягти поставленої мети.
Розділ 2. Опис власного досвіду роботи по активізації розумової та пізнавальної діяльності учнів при
вивченні математики
2.1 Урок,
як основна форма навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Робітникові в умовах
сучасної ринкової економіки для виконання виробничих завдань потрібно
використовувати елементи розумової праці, бути інтелектуально розвинутим,
аналітиком. Такі якості людини розвиваються, тренуються.
Тому, першочерговим і найважливішим
завданням педагога є розвиток всесторонньо - розвинутої особистості. Намагаюся розглядати кожного учня не стільки,
як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної
діяльності. Однією з головних проблем в сучасному навчанні є формування
пізнавальної діяльності учнів, розвиток у них вміння застосовувати знання в
повсякденному житті, виховання
особистості, здатної вирішувати будь-які проблеми у різних нестандартних
ситуаціях.
Тому, тему мого педагогічного
досвіду «Активізація розумової і пізнавальної діяльності учнів під час уроків математики та в
позаурочній роботі», вважаю актуальною і важливою в даний час.
За роки педагогічної діяльності
перевірила на практиці багато методик з індивідуальної, групової, колективної
роботи, бінарних уроків,
уроків-практикумів, нестандартних уроків-свят, інтерактивних новітніх
технологій, лекційно-семінарських форм роботи і переконалася, що немає
універсальної технології, всі вони придатні в певному конкретному випадку.
Тому, намагаюся працювати над удосконаленням різних форм і методів роботи,
введенням в навчальний процес нових інтерактивних та інформаційних технологій,
бо розумові та пізнавальні здібності учня залежать від того, наскільки вміло
буде побудована навчальна та виховна робота.
Основною формою
навчально-виховного процесу є і залишається урок. Реалізація цього неможлива
без правильної мотивації навчання та розвитку інтересу до нього. Тому, перше
завдання, яке ставлю перед собою – мотивувати учня вивчати математику та
підтримувати бажання пізнавати нове. Вивчаючи математику, учні повинні
розуміти, що доводити самостійно формули, розв’язувати потрібно не для того, щоб пам’ятати їх
упродовж життя – з часом все забувається, а для формування звички міркувати,
пояснювати, доводити не тільки комусь,
але й собі якісь істини, шукати раціональні шляхи розв’язування життєвих проблем.
Основним у своїй роботі вважаю вміння
спонукати, а не примушувати, щоб учні робили все з власної волі.
Одним з найдієвіших методів
мотивації навчання для учнів з низьким рівнем навчальних досягнень (їх у групах
переважна більшість), вважаю створення на уроці ситуації успіху. З цією метою
добираю для учнів посильні завдання, а коли оцінюю їхнє виконання, то стараюся
забезпечити належний мікроклімат, у якому учень позбувся би почуття
невпевненості та байдужості. Схвальні оцінювальні судження викладача,
викликають в учнів позитивні емоції і, відповідно, бажання навчатися.
Якщо учень вчиться тільки для
оцінки, то хороших успіхів від такої роботи добитися важко. Ось тут намагаюся
зробити все для того, щоб учні зрозуміли, що вивчення математики сприяє
формуванню певної системи знань, вмінь та навичок, які будуть основою для
успішної праці в галузях виробництва. Що в практичній діяльності сучасного
робітника все більше значення набувають елементи розумової праці.
Тому, важливим напрямком моєї
роботи є здійснення професійної спрямованості предмету.
Маю певні напрацювання. До
кожної теми розроблені комплекти задач із професійною спрямованістю для груп
усіх професій. Розв’язуємо такі задачі
на уроках. Підготувала матеріали для посібника «Комбінаторика у наших
професіях» (для професій «Лісник», «Тракторист, водій», «Кухар, кондитер»). У
посібнику є ціла збірка задач до теми «Комбінаторика», розробки двох уроків:
урок-практикум « Розв’язування комбінаторних задач», бінарний урок
«Розв’язування задач на застосування основних теорем теорії ймовірностей та
наслідків з них»,вечір «Комбінаторика наших професій». (Матеріали посібника
додаються).
Як же навчити учнів
математики? Як розвинути логічне мислення?
Активізувати мислення взагалі? Знайти відповіді на ці запитання дозволяють
сучасні технології, зокрема, інтерактивні методи навчання. Інтерактивне
навчання змінює підхід до учня, базований на повазі до його думки, спонукає до
активної творчості, співробітництва. Під час інтерактивного навчання мої учні
вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити,
приймати продумані рішення.
На своїх уроках часто
використовую такі методи, як: робота в парах, карусель, робота в малих групах,
акваріум, мікрофон, мозковий штурм,
дискусія.
Як приклад використання
інтерактивних методів на уроках, додаються розробки уроків «Застосування
похідної», «Диференціювання функцій», «Розв’язування комбінаторних задач» ,
«Тіла обертання».
Приділяю увагу проведенню
нестандартних уроків. Такі уроки мають переваги над звичайними, традиційними.
Це незвичайність і захопливість змісту
уроку, активність учнів, створення в
учнів позитивного емоційного настрою, формування інтересу до предмету.
Практикую проведення
уроків-практикумів, уроків-семінарів, уроків-лекцій, уроків-провокацій (із
запланованими помилками), уроків з елементами ігор, уроків-змагань,
інтегрованих уроків. Значну увагу приділяю урокам на яких використовую
мультимедійні технології. Один із таких уроків було запропоновано колегам на
обласному вебінарі. Тема уроку «Кут між прямою і площиною».
Слід зазначити, що традиційні
уроки займають важливе місце у моїй роботі. Набагато цікавішими, а, отже,
продуктивнішими стають ті уроки, на яких використовую наочність, роздатковий
матеріал. Придбала комплекти таблиць з
алгебри та геометрії. Теми «Паралельність прямих і площин у просторі»,
«Вектори» унаочнені плакатами, які демонструю за допомогою електроплакатниці. Значно
урізноманітнити методи роботи, а також розвинути просторове уявлення учнів намагаюсь
за допомогою стереометричних фігур, їх перерізів, набору прямих, площин.
У кожній групі є учні, котрі
показують низький рівень математичної підготовки, мають значні прогалини в
знаннях ще за базову школу. Тому доводиться шукати різні методи роботи з
учнями, яким важко дається математика і тими, в яких є математичні здібності.
Тому,чітко спланувала роботу з невстигаючими та обдарованими дітьми. Розробила
план роботи та графік додаткових занять із учнями, що знаходяться на
початковому та середньому рівнях навчальних досягнень.
Таким учням надаються
консультації, проводяться додаткові заняття. На уроках використовую рівневу
диференціацію. Під час проведення уроків тематичного оцінювання, учням
пропонуються завдання різної складності, розроблені відповідно до рівнів
навчальних досягнень
2.2
Оснащення
кабінету – важливий аспект для навчання учнів математики
Важливе значення приділяю
умовам, в яких навчаються учні,тобто, кабінету математики. Кабінет розрахований
на 30 робочих місць для учнів.
Навчально-наочна експозиція
кабінету представлена стендами
«Розв’язування рівнянь та нерівностей», «Тригонометричні рівняння та
нерівності», «Степені і корені», «Похідна», «Основні функції та їх
графіки», «Планіметрія»,
«Стереометрія», «Навчайся вчити
математику», «Математична газета», «Критерії оцінювання навчальних досягнень
учнів», «Куток з охорони праці», «Куток групи». Маю набір таблиць з алгебри та
геометрії.
До розділів геометрії
«Многогранники» та «Тіла обертання» є набір стереометричних моделей та їх
перерізів, до розділу «Прямі та площини у просторі» виготовила моделі прямих та
площин на кожну парту. Це дає можливість учням, працюючи з моделями, розвивати
просторове уявлення, що дуже важливо для засвоєння програмного матеріалу з
геометрії.
Згідно вимог комплексно-методичного забезпечення предмету та програми, по
всьому курсу математики скомплектувала потемні папки. В них підібрала
методичний матеріал до кожного уроку, рекомендації, статті з
науково-пізнавальної преси, завдання із професійною направленістю, роздатковий
і дидактичний матеріали, завдання для індивідуальної роботи, математичні
диктанти, самостійні, контрольні роботи із врахуванням рівневої підготовки
учнів.
Матеріали кабінету математики
Плужненського ліцею включають в собі змістовні учнівські реферати, вікторини,
математичні газети, методичні розробки тижнів математики , засідань гуртка,
бібліотечки «Методична література», «Виховна література», інші матеріали, що
сприяють вихованню в учнів інтересу до предмету, розвитку їх творчих
здібностей.
При кабінеті працює Мала Академія Наук.
2.3
Позаурочна
робота – невід’ємна частина процесу вивчення математики
Позаурочна робота є
невід’ємною частиною процесу активізації розумової та пізнавальної діяльності
учнів під час навчанння математики, складного процесу впливу на свідомість і
поведінку учнів, поглиблення та розширення їхніх знань і вмінь.
Намагаюся використовувати
різноманітні форми позаурочної роботи з математики: гуртки, турніри, естафети,
конкурси, олімпіади, екскурсії, інтелектуальні ігри…
Однією
із ефективних форм позакласної роботи є математичний гурток. При кабінеті
працює гурток «Інтеграл». Існує думка, що гурткові заняття організовуються для
учнів, які мають високий рівень навчальний досягнень. Але я так не вважаю. У
нас в роботі гуртка беруть участь всі бажаючі і ті, які на уроках математики
показують зовсім невисокі результати. Такі учні успішно працюють на заняттях
гуртка. Щоб зберегти масовий характер гурткових занять учні переконуються, що гурток
не є дублюванням уроків. Метою гуртка «Інтеграл» є розвиток творчого потенціалу
учнів, їх пізнавальних здібностей, зацікавленості до предмету. Гуртківці є
головними організаторами і учасниками тижнів математики, КВК, вечорів,
виготовляють дидактичні матеріали, випускають газети ,беруть участь в інших позаурочних заходах з математики.
Програма КВК сприяє
розвитку творчих
здібностей учнів, спонукає до нестандартного мислення, формує вміння
висловлювати свої думки, застосовувати набуті знання з математики до практичної діяльності. Було
організовано гру „Математичне лото", учні ставили „Казку на математичний лад", виконували
„Математичні частівки", пісні з числівниками, пісні про математику,
оригінально відповідали на математичні запитання. Цікаво пройшов КВКМ « Клянемось математику
любити», гра « Поле знань».
2.4
Методична
робота та самоосвіта викладача – важлива умова удосконалення майстерності
педагога
Важливу роль у своїй діяльності
відводжу методичній роботі. Багато років очолюю методичну комісію
природничо-математичних дисциплін.
Неодноразово виступала перед
колегами з доповідями з різних питань навчально-виховного процесу, обміну
досвідом роботи.
Наприклад, з колегами ділилася
досвідом роботи, зокрема, по таких питаннях:
-
«Активізація
мислення учнів за допомогою інтерактивних технологій навчання»
-
«Професійне
спрямування викладання математики, як
один із напрямків активізації розумової та пізнавальної діяльності
учнів.»
-
«Важливість
мотивації навчальної діяльності на уроках математики»
-
«Використання
ігрових елементів при проведенні уроків узагальнення та систематизації знань з
математики»
-
«Використання
задач з професійною спрямованістю при викладанні математики»
(Деякі з цих матеріалів додаються)
Приймаю участь у роботі обласних
семінарів, конкурсів педагогічних ідей та знахідок. Зокрема, на конкурс
педагогічних ідей та знахідок у 2011-2012н.р. представила матеріали для
посібника «Комбінаторика у наших професіях», який було відмічено в наказі
управління освіти. (Посібник додається).
У журналі «Професійна освіта» за
2012рік опубліковано мою статтю «Використання завдань прикладного змісту при
викладанні математики в ПТНЗ». У 2014
році на базі Плужненського ліцею було проведено
обласний вебінар з математики, на
якому ділилась з колегами досвідом своєї роботи, також продемонструвала урок.
Тема уроку «Кут між прямою і площиною». Подала матеріали свого досвіду роботи
для публікації в журналі «Професійна освіта» у 2014 році. Назва статті
«Активізація розумової та пізнавальної діяльності учнів з математики на уроках
та позаурочній роботі». У 2011р.
взяла участь в обласній виставці матеріалів комплексно-методичного забезпечення
предметів загальноосвітньої підготовки «Педагогічні ідеї, пошуки, знахідки», де
було представлено матеріали для посібника
«Комбінаторика у наших професіях».
Постійно підвищую свій
освітній рівень шляхом самоосвіти.
Стежу за новинами методичної літератури. Регулярно передплачую і читаю
науково-методичний журнал «Математика в школах України». Працюю за комп’ютером,
знайомлюся з досвідом роботи викладачів та іншими освітніми новинками, що є в
інтернет-просторі. Створила свій блог, у якому зібрала свої напрацювання і
надалі постійно поповнюватиму його новими ідеями та знахідками.
Моя методична робота включає
проведення уроків обміну досвідом. На таких уроках намагаюся реалізовувати поставлену певну методичну мету, яка сприяє
активізації розумової та пізнавальної діяльності учнів. (Розробки уроків додаються).
Так при проведенні уроку «Кут між
прямою і площиною» було поставлено мету
показати використання задач практичного змісту та з професійною
направленістю. Інтригою уроку була постновка перед учнями проблеми ,яку ми
розв’язали, вивчивши матеріали уроку.
Одним із різновидів роботи, є
робота в «Малих групах» та «Робота в парах».
На уроці «Взаємне розміщення двох
прямих у просторі» метою було розвиток просторового уявлення учнів та
ілюстрація прикладів та задач із життя та майбутньої професії.
Також було проведено бінарний
урок разом із викладачем тракторів
Чорним В.В. по темі «Розвязування
задач на застосування основних теорем теорії ймовірностей та наслідків з них».
На уроці «Диференціювання
функцій» поставила мету – використання ігрових елементів та методика роботи в
рівносильних групах.
Висновки
Завдання викладача навчитися будувати навчально-виховний
процес так, щоб викликати й підтримувати інтерес до навчального матеріалу,
активізувати творчі здібності учнів, давати учням змогу відчути радість від
зроблених «відкриттів», подолання перешкод, виховувати бажання активно,
власними силами здобувати знання.
Активізація
навчально-пізнавальної діяльності учнів та їх зацікавленість процесом і
результатами навчальної праці забезпечується не окремими фрагментарними
заходами, а якісною організацією всіх компонентів навчального процесу:
цільового, мотиваційно-стимулюючого, змістового та оцінювально-результативного.
Активізація навально-пізнавальної діяльності вимагає
такої організації процесу пізнання, коли об'єкт пізнання входить до сфери
діяльності учня, а діалектична взаємодія між ними створює передумови виявлення
активності. Завжди потрібно
пам'ятати, що важливою умовою активізації та підтримування довільної уваги є
забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного
ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання. Дотримання цієї
умови сприяє міцності навичок, що формуються.
Під час уроку формування вмінь та навичок йде
постійна перевірка, наскільки учні запам'ятовують викладений матеріал. Учням
постійно доводиться працювати не тільки з новим матеріалом, але й з викладеним
раніше, що дозволяє формувати у них розуміння цілісності навчального процесу.
Використання методів активізації навчання дозволяє зберігати активність учнів
протягом уроку. Дану роботу можна вдосконалювати, використовуючи різні форми
подачі нового матеріалу чи його закріплення різних прийомів мотивації,
проведення ділових та рольових ігор. При необхідності можна переглянути
критерії та норми контрольно-оцінювальної діяльності.
Головним напрямком у викладанні математики є викладання як засобу мислення учнів. Методика викладання випливає з
того, що є метою навчання, спирається на вікові особливості учнів та на
розуміння причин, що гальмують сприйняття відповідного матеріалу.
Активізація
пізнавальної діяльності учнів не можлива без активізації їх уваги. Недостатня
увага заважає учням, приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці,
приводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам'ятовування,
помилок при виконанні завдань. Потрібно періодично проводити математичні
диктанти. Вони привчають учнів уважно стежити за мовою виладача, відразу
включатися у виконання завдання, сприяють виробленню певного ритму роботи.
Важливою умовою активізації та підтримування
довільної уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності,
вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу
пізнання. В діяльності учнів важливішим є не результат, до якого вони
приходять, а ті шляхи, способи мислення, за допомогою яких вони одержують цей
результат.
До позакласної роботи як засобу активізації
пізнавальної діяльності учнів доцільно підходити диференційовано, враховуючи
рівень математичного розвитку, вікові та психологічні особливості учнів.
Навчально-виховний
процес повинен: бути імітацією того середовища, в якому перебувають учні;
містити в собі конкретні цілі, завдання і проблеми громадської і трудової
діяльності людини; забезпечити формування здібностей, розв'язувати практичні
завдання, змінювати і покращувати той предметний світ, у якому живуть діти
зараз і будуть жити в майбутньому. Активне навчання повністю відповідає цим
вимогам. В його основі лежить принцип безпосередньої участі, який зобов'язує педагога
бути учасником навчально-виховного процесу, який вміє діяти, вести пошук шляхів
і способів розв'язання тих проблем, які вивчаються у навчальному курсі. Цьому
сприяють активні методи навчання, які дозволяють формувати знання, уміння і
навички шляхом залучення тих, хто навчається, до активної
навчально-пізнавальної діяльності.
Застосування
інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки педагога та учнів. Вони
повинні навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного
слухання, висловлювати особисті думки, переконувати і бути переконливими,
ставити запитання і відповідати на них.
Отже, на уроках потрібно створювалися
ситуації, які стимулювали б самостійність розумової діяльності школярів
(приклади з життя та побуту). Учні мали б право захищати свою думку, наводили
на її захист аргументи, докази, використовуючи при цьому здобуті знання. Вони
мали можливість задавати питання вчителю, товаришам. Крім того, вони мали
можливість ділитися і своїми знаннями з іншими, допомагали товаришам долати
труднощі, створювали ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і
практичних дій.
Немає коментарів:
Дописати коментар